МЕТАДОН мёд МЕТАДОН мёд Саранск

Братишка, привет! Сегодня история подоспела, настолько дикая, что ее зачитаешь только в ахуе. Как-то раз я, будучи полностью в джааанке, похерил всю свою шкуру и решил раздербанить закладку метадона. Ну ты знаешь, брат, ситуация на районе такая, что без аппетитных конопель ни-ни, и я уже рубил, чтобы глаза сомкнуть. Хотя главное дело идет, это столики и трэш с пулеметами, да пацанчики в шкафчиках, но это уже отвлеченная пляска. Запалило меня так, что я даже забыл, что трек на кухне у моего братишки, и я совсем на дурочку стал. Но я мечтал только об одном – быть круче всех, чувствовать себя Тайсоном, с е*аным уровнем эйсидофилов в крови. И вот, скатился к братишке в гости, он сам себе и свежие закладки набрал.

Вечером, тусанули с бирюлькой, пока не стало темно как коричневый. Уже просто поправляться хотелось, и действительно, зачем спать, когда можно немного похимичить? Ну, а когда мы подрастали, мамкины герои, их делят тонкими баночками. И вот, думаю, прошу ободрить, и чет химическим слогом зову его к себе. – Привет, братишка! – вскрикнул я, ощущая себя королем метадона. – Поправляй мою нишу! И что? Герой радостный, нос сопливый, а думает не только о том, как раздербанить дозу, но и о том, как своему вернуть улыбку. Ну понимаешь меня, братан, как собственного близкого. Только вот, после моих слов, он на пару чертовски пизданулся и решил угостить меня своим сладким метадоном... Продолжение следует... Только я все перетащил и случайно откусил хлопца ухо! Я просто не в силах был поверить своим глазам. Будто из фильма ужасов! Жесть, молодежь, но все равно мутишь ваще по-кайфу. И тут я понял, что нужно шмыгнуть оттуда, чтобы не падать под судебные дела и не видеть декантов противных. Мне сразу стало все понятно – я слишком дал пизды той закладке. Наверное, потому что я на самом деле Тайсон. Ведь кому еще в голову пришло бы притвориться Тайсоном, а потом откусить ухо своему дружку? Особенно наркоманского рэпера. Но что делать? Мне нужно было придумать отмазку. Желательно нереально крутую. Была идея, что я мифического местного военного врача знаю, который нас шлепнул, потому что мы тоже говорили про рубануть его в окошко. Какой-то трешак, но надеюсь, что прокатит. Чтобы снять напряжение, я стал брать метадон побольше, чтобы свалить отсюда в более приятное место. И знаешь, чувак, когда жизнь раздербаниться на кусочки, эйфорию и дурные шутки можно найти только в голове наркомана. Надеюсь, я смог передать тебе всю атмосферу моей душевной, а порой сумашедшей жизни. Мы, наркоманы-рэперы, не такие уж и противные, просто странные. Всегда шмыгаем, раздербаниваем закладки и живем по своим шаблонам. Иногда случаются вот такие вещи, где откусывание уха – это самая обыденная хуйня. Так что, братишка, не пиши ни слова об этом, особенно если не хочешь попасть в лапы кенгуру. И помни, что даже несмотря на все мои провалы, я всегда буду на районе и буду рубить весь этот кайф с тобой!

Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.

Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.

І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.

Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.

Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.

Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.

Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.

Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.

Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.

Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!

Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!